• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Кабінет психологічної служби
• Для Вас, батьки.

Як оптимально організувати

дистанційне навчання дитини

Пам’ятка для батьків

Вимушене дистанційне навчання стало викликом для всіх учасників освітнього процесу: вчителів, учнів та батьків. Свої поради батькам, як організувати дистанційне навчання дитини вдома так, щоб навчання було ефективним і дитина при цьому отримала задоволення, дає дитячий психолог, засновниця проєкту «Сила Казки» Аніта Вайаканті.

Зараз більшість школярів перейшло на навчання онлайн. Це правильне рішення під час пандемії, АЛЕ! Організація навчального процесу онлайн відрізняється від очного навчання дітей. В першу чергу тим, що дітям СКЛАДНІШЕ ВЧИТИСЯ ДОМА. Кожна третя дитина перебуває у стресовому стані/тривозі, пов’язаній зі сформованими обставинами.

Однією зі складових стресу є втрата тієї стабільності та структурованості (зрозумілості), яка була, коли дитина мала чіткий режим, розклад і розуміння, що за чим йде. Зараз цього немає. Натомість є купа обмежень: на вулицю не ходи; мій руки; обличчя не чіпай; не гуляй; питання не став тощо.

Стрес і тривога, яку можуть відчувати діти, безумовно буде і вже відбивається на їхній пізнавальній активності (допитливості), навчальній мотивації, успішності.

Стрес — це не найсприятливіший ґрунт для розвитку. Для того щоб допомогти дитині створити позитивну атмосферу для навчання, систематизувати і структурувати (тобто зробити зрозумілим) цей процес, пропонуємо такі кроки.

1. Скласти чіткий розклад / режим.

Стабільність і зрозумілість — це те, що для дітей створює якусь зону безпеки. А адже саме в безпеці діти прагнуть розвиватися, вчитися і пізнавати світ. Складіть новий розклад для дитини. Повісьте його на видноті, намагайтеся дотримувати режиму дня (підйом в один і той же час, перерви, прийом їжі тощо). Режим позитивно позначається і на нервовій системі дитини.

2. Організувати робочу зону.

Якщо немає своєї кімнати, то хоча б свій куточок + навушники. Де будуть ТІЛЬКИ потрібні для «цього» уроку матеріали. Усі зайві предмети, що відвертають увагу, доцільно прибрати. Також на працездатність дитини впливає світло — яскраве і холодне освітлення стимулює мобілізацію систем організму і підвищує пильність.

3. Організувати форму.

Дитина не повинна сидіти в піжамі. Вона і так навчається вдома (у дітей будинок не асоціюється з навчальною діяльністю, а більше з відпочинком). Учневі буде значно простіше надіти на себе «роль учня» і переключитися на заняття, якщо він буде одягнений у відповідний (асоціюється з навчанням) одяг. Це якась уніформа, що допомагає не забувати, де ти і що ти робиш.

4. Робити перерви.

Фокус уваги школяра на відеоконференції / уроці 20 хвилин. Не більше. У старших школярів 30 хвилин і то у разі внутрішньої мотивації й інтересу до предмета. Скільки триває видеоурок? 40? 45 хвилин? Дитина докладає чимало зусиль, аби сконцентруватися і зрозуміти, що їй через екран намагаються донести. Енергії витрачається більше, ніж на звичайному уроці. Тому вкрай важливо, аби діти перемикали свою увагу і відпочивали між уроками (по можливості не в гаджетах). Братися до виконання домашньої роботи, яку чомусь задають в онлайн-школі, доцільно не раніше, ніж за годину-півтори після закінчення уроків. Дитині потрібно переключитися, відпочити, пограти і перезарядитися.

5. Заохочувати спілкування з однолітками.

Провідна діяльність школярів середніх і старших класів — це спілкування. Та й в цілому школярі (зокрема молодші) звикли проводити багато часу в колективі спілкуючись, тому можуть відчувати дискомфорт в ізоляції. Заохочуйте спілкування, розмови, скайп-колли, можливо, навіть якісь ігри онлайн з однокласниками. Загалом, створюйте і заохочуйте умови, у яких дитина може поспілкуватися з однолітками (безпечно, звісно ж).

6. Знизити очікування і вимоги.

Нові умови навчання, тиск суспільства, страхи і тривога заважають дитині розуміти і вчитися як раніше. Отже, якщо помітили, що оцінки й успішність вашого сина / дочки погіршилася — НЕ СВАРІТЬ І НЕ ТИСНІТЬ, а навпаки, зверніть увагу на ситуацію. Адже це може бути однією з ознак стресу. Дитина потребує допомоги і відкритого діалогу з батьками. Дітям складно. Якщо ми ще будемо стояти у них над душею, вимагаючи тільки позитивних оцінок, то це посилить їхню тривогу, погіршить стосунки з ними. Зараз як ніколи вдалий час для перегляду і переосмислення своїх вимог стосовно дитини.

7. Мотивувати і помічати успіхи.

Не змушуємо дитину, а мотивуємо! Водночас не забуваємо відзначати її успіхи. Якщо порівнюємо, то тільки із самим собою. Навчайте дітей помічати хороше в обставинах, що склалися, розмовляйте, хваліть і підтримуйте. Ось такі базові та найнеобхідніші правила, що допоможуть правильно організувати процес дистанційного навчання.

Поради для батьків на карантині

Сьогодні діти, так само, як і дорослі, перебувають у напрузі, вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, стану батьків, змін звичайного режиму та обмежень. Допоки немає розуміння та ясності цього питання, напруга посилюється.

Діти під час дистанційного навчання і перебування в домашніх умовах потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини та її почуттями, чесно говорять про свої тривоги та відчуття.

Під час карантину не вистачає простих речей: спокійних прогулянок, зміни місць перебування та відвідування своїх друзів та близьких людей.

Слід навчитися таким важливим речам, які слід зробити пріоритетними під час карантину:

✔ вміти зрозуміти і пробачити іншого члена сім’ї;

✔ поважати вибір вашої дитини;

✔ визнавати свою провину, якщо ви не праві;

✔ не розвивати конфлікт, бо кожна сварка віддаляє людей один від одного;

✔ не ображати дитину чи іншого члена сім’ї;

✔ взаємодопомога членам сім’ї.

Гарною ідеєю, від однотипних днів буде започаткування чогось одного, нового кожного тижня, наприклад: тиждень книг, тиждень обіймів, тиждень добрих слів. Все це допоможе розвитку та позитивно вплине на психологічний клімат сім’ї.

Окремо, слід відмітити „тиждень без образ” та „тиждень без критики”. Звісно, що це ідеальний стан людини та сім’ї, коли в ній не ображаються, а постійно підтримують один одного, але в багато сімей лише вчиться такому вмінню та стану. Тому, впроваджуючи, „тиждень без образ” потрібно ще на вихідних перед початком такого тижня, домовитися, що ніхто ні на кого не ображається, тобто будь-яка звична реакція на образливий чинник відразу погашається, не дозволяючи обіді заполонити мозок, а по закінченню тижня обговорити, що було не приємним для кожного члена сім’ї.

Обов’язковим, під час нових реалій життя буде визначення графіку життя сім’ї та дисципліна дотримання його розпорядку. Слід не забувати про час „для себе”, оскільки кожен, не залежно від ролі, яку виконує в сім’ї людина, чи то мама чи 5-річна дитина, кожен індивід потребує простору хоч маленького та певного часу, щоб побути на самоті. Головне пам’ятати, що дітей не потрібно весь час розважати.

Головне правило карантину дорослі знаходьте час для себе і свої захоплення. Поміркувати чи може взятись писати щоденник. Ведення останнього буде вкрай доречним у нинішній ситуації, адже дія паперу та ручки позитивно впливає на психологічно-емоційний стан людини.

Також не забувайте мотивувати себе під час карантину та гарною ідеєю буде, коли дитина буде бачити, що ви постійно працюєте також над собою, наприклад:

✔ визначте та поставте перед собою короткострокову ціль, розкажіть про неї дитині та визначте строки її реалізації. Добре, буде якщо дитина поставить перед собою свою ціль на цей же термін;

✔ напишіть пост у соцмережах про свою ціль. Дитина повинна бачити й розуміти, що батьки серйозно та наполегливо підходять до своїх бажань;

✔ долучіться до онлайн – челенджу, якщо для вас групова підтримка є важливою та приєднайте до нього свої дітей, якщо це доречно зробити, виходячи з їх інтересів.

Під карантину можна „перезагрузитись”, а відведений час перетворити на джерело більшої близькості.
Близькість – це коли ми приділяємо увагу своїм рідним та по-іншому дивимося, відмічаючи зміни, які відбуваються, адже вони ростуть та по своєму бачать ситуацію. Для тих, хто хоче побудувати комфортні відносити зі своїми дітьми та, загалом, у сім’ї це плідний час для роботи.

Будьте розважливі та відмічайте 5 речей, які порадували вас кожного дня та навчіть цьому мистецтву вашу дитину та інших членів сім'ї.

Будьте здорові!

Як зберігати спокій та захистити дитину від психологічного дискомфорту під час карантину?

https://www.youtube.com/watch?v=fS-WcoMH-O4

Поради психолога: Карантин без стресу. Поради батькам

https://www.youtube.com/watch?v=cxegbZwXk4A

Заповіді для батьків

1.Якщо дитину постійно критикують - вона вчиться ненавидіти.

2.Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

3.Якщо дитину висміюють - вона стає замкненою.

4.Якщо дитині постійно докоряють - вона вчиться жити з почуттям провини.

5.Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.

6.Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.

7.Якщо дитина живе в розумінні добра й доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

30 ПОРАД БАТЬКАМ ШКОЛЯРІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ

1. Любіть дитину, частіше обіймайте її.
2. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Знаходьте радість у спілкуванні. Цікавтеся справами та проблемами дитини.
3. Розвивайте дитину: заохочуйте до малювання, розфарбовування, вирізання, наклеювання, ліплення. Обов’язково привчайте дитину до звички читати книжки щодня.
4. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
5. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
6. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хв.
7. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
8. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами й обов’язками.
9. Пам’ятайте, що кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.
10. Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.
11. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви з цим не впорались – провини дитини в цьому немає.
12. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона витрачає сили.
13. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
14. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримала?». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте тисячу запитань, дайте їй розслабитися.
15. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.
16. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не влаштовуйте сварки. Говоріть із дитиною спокійно.
17. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.

18. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 30-40 хв. треба відпочивати 5-15 хв. залежно від віку дитини. Першокласникам потрібно кожні 15-20 хв. робити перерви на 10-15 хв.
19. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, зі словами «не хвилюйся», «ти все вмієш», «поміркуймо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.
20. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»
21. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
22. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною.
23. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.
24. Знайте, що діти люблять казки, цікаві історії, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Приділіть дитині 10-15 хв. перед сном.
25. Підтримуйте дитину. Ваша щира зацікавленість у її шкільних справах і турботах, серйозне ставлення до її досягнень і можливих труднощів допоможуть дитині розвиватися.
26. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрічається в школі. Поясніть їх необхідність.
27. Дитина ходить до школи, щоб вчитися, але їй може щось не вдаватися, це природно. Дитина має право на помилку.
28. Складіть разом із дитиною розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
29. Підтримуйте дитину в її бажанні досягти успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна її похвалити. І не просто хваліть, а розкажіть, що саме вона зробила добре.
30. Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Школа – це важливо, але це не привід позбавляти дитину різноманіття, радості, гри…

Пам’ятка «Як спілкуватися з дитиною»

1. Спілкування на рівних. Рівень очей.

2. Попросити дитину вас чому-небудь навчити.

3. Запитувати в дітей поради.

4. Цікавитися планами дитини та їх враховувати.

5. Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.

6. Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.

7. Давати посильні доручення з відомим успіхом.

8. Підтримка у важкій ситуації .

9. Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.

10. Зустрічати як кращого друга і проводжати.

11. Якщо ви не праві, попросіть вибачення.

12. Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.

13. Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками.

14. 100%-ва увага 15 хвилин щодня.

15. Тілесний контакт 2-3 рази на день мінімум.

Пам’ятка «Як почути свою дитину»

1. Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила коліно, дорослі: «Припини плакати!» - образа в дитини гарантована).

2. Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу…»).

3. Моралі, проповіді («Учися – це твій обов’язок» і т.д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію).

4. Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці…»). Такі поради дратують дитину.

5. Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати…»), Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.

6. Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе…») приводять до уникнення невдачі, низької самооцінки.

10 Батьківських виразів, які ненавидять діти

Подивимося… Звучить у відповідь на пропозицію сходити в кіно, поїхати на вихідні в гості або почитати на ніч цікаву книжку. Означає завжди тільки «ні», але дає помилкову надію на іншу відповідь.

Зараз! Обманний маневр. У реальності «зараз» настає через годину, через місяць, а то і зовсім ніколи.

Ні – означає Ні! Безглузда тотожність – замінює собою пояснення, чому саме «ні», і робить подальший діалог неможливим.

Є таке слово – «треба». Природне продовження батьківських риторичних відповідей. Відсилає до аксіоми, якої насправді не існує.

А як ти сам думаєш? Як і в попередніх випадках, питання риторичне. Передбачається, що дитина дає «правильну» відповідь або вислуховує її від старших. Тут немає місця для родумів.

Як тобі не соромно! (Продовження: … ти ж старша, ти ж дівчинка, ти ж хлопчик і т.п.). Порушення причинно-наслідкових зв’язків. Ніби почуття сорому повинно залежати від віку чи статі.

Роби, як хочеш! Підступна обіцянка свободи – насправді представляє серйозну загрозу майбутньої самостійності. Передбачає: «Все одно ти зробиш неправильно». І це знову відмова будь-що обговорювати.

Не треба думати, що ти найрозумніший! Не кажучи вже про те, що ця фраза різко знижує самооцінку, вона ще і відноситься до розряду взаємовиключних. Варіант: «Ну ти ж дорослий, розумний хлопець…»

Не вигадуй! Надає багатосторонньо руйнівний вплив. Мало того, що тобі не вірять, - ще й пропонують завжди залишатися в рамках повсякденної логіки.

Виростеш – зрозумієш. Шедевр виховної думки. Повна відмова не тільки в поясненні, а й взагалі у здатності дитини розуміти

Рекомендації батькам пятикласників

1. Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи.

2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поводження й взаємини з іншими дітьми.

3. Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.

5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

6. Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримувати спокійну й стабільну атмосферу вдома.

Поради батькам старшокласників в допомозі при виборі професії

Як можна підтримати свою дитину при виборі професії і яким чином родина впливає на ставлення підлітка до роботи.

Життя влаштоване так, що нашим дітям потрібно визначитися, «ким бути». Всім батькам хочеться забезпечити благополучне майбутнє своїм дітям. Вам хочеться, щоб вони отримали надійну, шановну, високооплачувану професію. Крім того, у нас, батьків, є певні уявлення про характер і уподобання наших дітей. І ми прагнемо поділитися з дітьми нашим життєвим досвідом, нашими уявленнями про те, який життєвий шлях буде для них переважніше. Хтось із нас вважає, що вибір професії цілком залежить від самого підлітка, хтось прагне показати переваги і недоліки тієї чи іншої роботи. Хто ж несе відповідальність у такій непростій справі, як вибір майбутньої професії?

Дуже важливо, щоб батьки частину відповідальності поклали на дітей. У психології не випадково існує термін «професійне самовизначення». Важливо, щоб у підлітка склалося відчуття, що зроблений ним вибір професії - це його самостійний вибір.

Звичайно, зробити це непросто. Уявлення дітей про світ професій мають неповний і уривчастий характер. Часто їх приваблюють модні і популярні професії, наприклад, манекенниця, актор, рок-співак і т.п., навіть якщо у них немає для цього необхідних даних. І в такій ситуації батькам може здатися, що найбільш правильний шлях - самим вирішити, яка професія буде для сина чи доньки оптимальною.

Можливо, з певної точки зору це дійсно так. Але в ситуації, коли ми, дорослі, цілком беремо на себе відповідальність за професійне визначення дітей, є зворотний бік. Справа в тому, що вибір має на увазі відповідальність за його наслідки. Хто вибирає, той і відповідає. І якщо підлітку здається, що професію він вибрав не сам, то він і вчиться не для себе. Навчання його обтяжує, він сприймає її як нудний, обтяжливий обов'язок. І навпаки, саме відчуття, що дану професію підліток обрав сам, значно стимулює його до просування на шляху професійного розвитку.

Разом з тим, повна самостійність теж ускладнює професійне самовизначення. Життєвий досвід підлітка обмежений, його уявлення про професійну діяльність часто мають неповний або нереалістичний характер. Наприклад, багато старшокласників стверджують, що збираються стати менеджерами, але на питання про те, що це за робота, виразно відповісти не можуть. У дитини можуть виникати питання про зміст професійної діяльності, про місце можливої роботи, про рівень зарплати, він може змішувати поняття «професія» і «посада» (наприклад, заявляти: «Хочу бути начальником!»). Перебуваючи в ситуації вибору, діти часто відчувають розгубленість і потребують підтримки дорослих. Хоча підлітки можуть не говорити про це прямо, насправді для них дуже важлива думка дорослих.

Дуже важливо не відмовлятися від ролі порадника. Батьки можуть виступати як експерти і поділитися тією інформацією, якою вони володіють: розповісти, що являє собою та чи інша професія, де можна знайти роботу, які обмеження вона накладає. Слід представляти цю інформацію в нейтральній формі, щоб підліток зробив висновки самостійно, наприклад: «Знаєш, одна моя однокласниця так хотіла стати археологом, інститут закінчила, але все життя працювала бухгалтером, тому що було неможливо знайти роботу за фахом». Особливо цінно для підлітків, якщо дорослі діляться з ними власним досвідом самовизначення, переживаннями і сумнівами власного юнацького життя. Подібні розповіді, особливо якщо відомо, чим завершився вибір професії, як правило, справляє на підлітків велике враження.

Ситуація вибору професії в деякому розумінні схожа на гру в рулетку: можна поставити на одне-єдине поле, але ймовірність виграшу в цьому випадку дуже мала. А якщо зробити декілька ставок, то ця вірогідність зростає в багато разів. Добре, якщо в ситуації вибору професії у підлітка є запасний варіант. Як правило, самі підлітки про це варіанті не замислюються, і наше завдання - поставити перед ними питання: що вони будуть робити, якщо з якихось причин їм не вдасться реалізувати намічені плани? Наявність запасного варіанта дозволяє знизити напругу в ситуації вибору професії і тривогу підлітка.

Обговорити з підлітком шляхи його майбутнього можна по-різному. У когось можна запитати прямо: «А що ти будеш робити, якщо в тебе не вийде стати перекладачем?». Тривожному підліткові можна запропонувати пофантазувати: «Давай уявимо, які ще професії ти міг би вибрати» або обговорювати цю проблему стосовно до третіх осіб: «Уявляєш, Сашко все життя мріяв стати футболістом, але отримав травму, і йому довелося піти зі спорту. Тепер він думає, ким бути ».

Величезну роль у виборі майбутньої професії відіграє сім'я, хоча самі підлітки цього можуть і не усвідомлювати. Найчастіше вони орієнтуються на професії родичів. Всім нам відомі приклади трудових династій, коли кілька поколінь однієї родини працюють по одній спеціальності, і випадки, коли хтось стає «лікарем, як мама» або «шофером, як тато». З одного боку, сімейна традиція може обмежувати ймовірний вибір. Підліток як би йде по інерції, не намагаючись зрозуміти, наскільки професія батьків дійсно відповідає його власним інтересам і здібностям. З іншого боку, він дуже добре уявляє дану професію і віддає собі звіт в тому, які якості для неї потрібні. Таким чином, якщо підліток вибирає професію батьків, важливо обговорити з ним мотиви його вибору, зрозуміти, що ним керує.

Сім'я - це той простір, де формується ставлення до роботи, до професійної діяльності. Якщо батьки ставляться до роботи як до значущої частини власного життя, розглядають її як засіб самореалізації та самовираження, то дитина з раннього дитинства засвоює, що задоволеність життям безпосередньо пов'язана з роботою, і навпаки.

І, нарешті, найголовніше для підлітків, як би вони не прагнули до самостійності, - це відчуття підтримки з боку дорослого. Для дітей важливо, що на важкому шляху самовизначення вони йдуть не одні, що поруч знаходиться дорослий, який підтримає у важку хвилину і допоможе. Це відчуття надає їм упевненість у своїх силах і спонукає до досягнень, тепер уже не навчальних, а професійних.

10 порад батькам підлітків:

1. У підлітковому віці діти починають оцінювати життя своїх батьків. Підлітки, особливо дівчатка, обговорюють поведінку, вчинки, зовнішній вигляд мам і тат, вчителів, знайомих. І постійно порівнюють. У якийсь момент результат цього зіставлення позначиться на ваших стосунках із сином або дочкою. Він може бути для вас як приємним, так і неприємним.

2. Головне у ваших взаєминах з дитиною - взаєморозуміння. Щоб його встановити, ви повинні проявляти ініціативу і не таїти образ. Якщо ви не можете, або не вважаєте за потрібне виконати бажання сина або дочки, потрібно пояснити - чому. І взагалі, більше розмовляйте зі своїми дітьми, розповідайте про свою роботу, обговорюйте з ними їхні справи, особистісні або навчальні, знайте їх інтереси і турботи, друзів і вчителів. Діти повинні відчувати, що ви їх любите, що в будь-якій ситуації вони можуть розраховувати на вашу пораду та допомогу і не боятися глузування або зневаги.

Підтримуйте впевненість дітей у собі, у своїх силах, у тому, що навіть при певних недоліках (які є в кожного) у них є свої незаперечні достоїнства. У виховному процесі неприпустима конфронтація, боротьба вихователя з вихованцем, протиставлення сил і позицій. Тільки співпраця, терпіння і зацікавлення вихователя у долі вихованця дають позитивні результати.

3. Дивуйте - запам'ятається! Той, хто справляє несподіване і сильне враження, стає цікавим і авторитетним. Що приваблює дитину в дорослому? Сила - але не насильство. Знання - згадайте, наприклад, одвічні «чому?» у малюків. На яку їх частку ви зуміли зрозуміло і повно відповісти? Розум - саме в підлітковому віці з'являється можливість його оцінити. Уміння - тато вміє кататися на лижах, лагодити телевізор, водити машину ... А мама малює, готує смачні пиріжки, розповідає казки ... Зовнішній вигляд - його в більшій мірі цінують дівчата. Життя батьків, їх звички, погляди здійснюють набагато більший вплив на дитину, ніж довгі повчальні бесіди.

4. Ви хочете, щоб ваша дитина була здоровою? Тоді навчиться самі і навчіть її основам знань про свій організм, про способи збереження і зміцнення здоров'я. Головне - навчити організм справлятися з навантаженнями, насамперед фізичними, тому, що вони тренують не тільки м'язи, але і всі життєво важливі системи. І абсолютно необхідно, щоб дитина розуміла: щастя без здоров'я не буває.

5. Скільки часу в тиждень ви проводите зі своїми дітьми? За даними соціологічних опитувань, більшість дорослих в середньому присвячують дітям не більше 1,5 години в тиждень! І як сюди втиснути розмови по душам, походи в театр і на природу, читання книг та інші спільні справи? Звичайно, це не вина, а біда більшості батьків, які змушені проводити на роботі весь день, щоб наповнити бюджет сім'ї. Але діти не повинні бути надані самі собі. Добре, якщо є бабусі і дідусі, здатні взяти на себе частину проблем виховання. А якщо їх немає? Обов'язково подумайте, чим буде займатися ваша дитина в години, вільні від навчання і приготування уроків. Спортивні секції (не забудьте самі поспілкуватися з тренером) не просто займуть час, а допоможуть зміцнити здоров'я і розвинуть рухові навички та вміння. У будинку дитячої творчості можна навчитися шити, будувати літаки, писати вірші. Нехай у дитини буде свобода вибору заняття, але він повинен твердо знати: часу на неробство і нудьгу у нього немає.

6. Бережіть здоров'я дитини і своє, навчитеся разом з ним займатися спортом, виїжджати на відпочинок, ходити в походи.

7. Бажання дорослих уникнути розмов з дітьми на деякі теми привчає їх до думки, що ці теми заборонені. Перекручена інформація викликає у дітей необґрунтовану тривогу. І в той же час не треба давати дітям ту інформацію, про яку вони не питають, з якою поки не можуть справитися емоційно, яку не готові осмислити. Кращий варіант - дати прості і прямі відповіді на запитання дітей. Так що і самим батькам треба всебічно розвиватися - не тільки в області своєї спеціальності, але і в області політики, мистецтва, загальної культури, щоб бути для дітей прикладом моральності, носієм людських достоїнств і цінностей.

8. Не оберігайте підлітків зайво від сімейних проблем, як психологічних, так і матеріальних (це вчить знаходити вихід). Підлітку необхідні позитивні і негативні емоції. Для успішного розвитку дитини корисно зрідка відмовляти йому в чомусь, обмежувати його бажання, тим самим готуючи до подолання подібних ситуацій у майбутньому. Саме вміння справлятися з неприємностями допомагає підлітку сформуватися як особистості. Роль дорослої людини полягає, передусім, у тому, щоб допомогти дитині стати дорослим, тобто навчити його протистояти дійсності. Відгороджуючи дитину від реального світу, нехай навіть з самими добрими намірами, батьки позбавляють його можливості отримати життєвий досвід, знайти свій шлях.

Ніколи не брешіть дитині, навіть якщо це продиктовано кращими переконаннями і турботою про його спокій і благополуччя. Діти якимсь невідомим чином відчувають брехню в будь-якій формі. А тому, хто обдурив раз-другий, довіри чекати вже не доводиться.

9. Якщо ви вже встигли наробити помилок у вихованні, вам буде важче, ніж на початку шляху. Але якщо в своєму вихованці ви бачите хоча б крапельку хорошого і будете потім спиратися на це в процесі виховання, то отримаєте ключ до його душі і досягнете гарних результатів.

10. Якщо ви зрозуміли, що були не праві, нехтували думкою сина або доньки в якихось важливих для них питаннях, не бійтеся зізнатися в цьому спочатку собі, а потім і дитині. І постарайтеся не повторювати цієї помилки знову. Довіру втратити легко, а відновити її довго і важко.

Коментарi